Маки, ніби червоні вогники, рясно ростуть на полях, луках, узбіччях усього Придніпров’я.
Квітка є символом краси, багатства і пам’яті про загиблих на війні. В Україні вперше мак як символ пам’яті офіційно використали в 2014 році до річниці завершення Другої світової війни. Автор графічного зображення – український дизайнер Сергій Мішакін. З одного боку це – квітка польового маку, з другого – ніби кривавий слід від кулі.
В українській міфології ця квітка має дуже багато значень. Це символ сонця, нескінченності буття та життєвої скороминущості, пишної дівочої краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті.
Наші предки ототожнювали мак зі швидкоплинністю дівочої краси, адже тендітні пелюстки так легко обсипаються, як і швидко згасає жіноча молодість. Казали: «Дівка, як маків-цвіт». З незрілим маком пов’язували образ юнака, що дурманить голову молодим дівчатам. Також квітку вважали символом родючості й міцного роду, оскільки в кожній квітці понад сімсот зернин.
Вірили, що освячений мак, який насипали під порогом, мав здатність не пускати до хати людей із лихими помислами. Його висаджували навколо хат для відлякування відьом і чортів. Вірили, що поки нечиста сила не перерахує всі мачинки у коробочках, нічим іншим займатися не зможе. А там, вже і півні заспівають…
Улітку, на свято Маковія (14 серпня) було заведено святити в церкві квіти – чорнобривці, гвоздики, волошки та мак. Цієї пори мак уже дозрівав, отож це своєрідне свято макового врожаю. Тоді в українських родинах готували обрядову страву – шулики, або ж – ламанці. Для цього пекли прісні пшеничні коржі, кришили їх у миску і поливали смачною підливкою з товченого маку, меду та води. Мак як оберіг використовували і при створенні маковійчика, букета із квітів і трав, який збирали на свято Маковія, святили в церкві й потім тримали за божницею. Він слугував оберегом, захищав хату від злих сил, а разом із тим ставав домашньою аптечкою. У центрі розташовували головки зрілого маку, довкола – гілочки з плодами глоду, горобини, шипшини, калини, вільхи, далі – квіти і трави. Обв’язували червоною ниткою. Коли в родині хтось хворів, брали з маковійчика «свячений шматочок» потрібної рослини, додавали у цілющий відвар і таким чином лікувалися.
Квітку маку як оберіг вишивали на одязі. Його зображення на вишиванці оберігало від злого ока. Також він означав незнищенну пам’ять роду. Саме тому дівчата, чиї рідні загинули на війні, із сумом вишивали червоні маки та вплітали ці квіти у вінок. Макову квітку в оздобленні стиглого колосся зображали на весільному рушнику «Хліб-сіль». Таке поєднання означало багатство, родючість і достаток у родині.
Не виключенням стали і в’язані маки. Їх можна використати під час виготовлення дівочих прикрас: віночків, заколок, брошок тощо.
Саме на майстер-клас із в’язання квітки мака, який був проведений у рамках тижня молоді в громаді, сьогодні у нашому ліцеї зібрались чарівні дівчата. І досвідчені майстрині, і зовсім новачки з душею і серцем працювали над своїми рукотворами… Від творчої праці і дружнього спілкування ми отримали неймовірне задоволення та купу позитивних емоцій)
Дякую усім учасницям цієї приємної події!
Ірина Зленко, організаторка майстер-класу, керівниця гуртка «Амігурумі» ЦДЮТ Вороньківської сільської ради на базі Мирненського ліцею
