Афганська війна тривала майже 10 років (1979-1989). І щоб зараз не говорили про ту війну, наші солдати  вчинили так, як велів їм обов’язок, як підказувала совість, …тому що іншого шляху у них не було.

         …Пройшли роки, заросли травою стежки в афганських горах. Але кожна свідома людина, яка втратила когось близького чи знайомого, питає себе іноді: чому? Заради чого гинули люди, заради чого одна релігія воювала  проти іншої, один народ проти другого?  Чим все це виправдати? Та і чи можна це виправдати? Мабуть, ні…

       А кожної весни у афганських горах, так щедро политих кров’ю, зацвітають тюльпани. І красивішого видовища світ не знає. Ці тюльпани стали символом, щорічним живим пам’ятником  людям, які загинули за ідею.

        Генерал-полковник Борис Громов, який командував в Афганістані 40-ю армією, стверджує: “Афганська війна – це страхітливий військово-політичний прорахунок колишніх господарів “Кремля”. Проте, ніщо не применшує героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі”.

         Час… У кожного із нас із ним свої рахунки, а в України – особливі: більше 350-ти років боротьби за Незалежність! І ось XXI століття. Вибух непокори і гідності проти тих, хто ціною брехні і хворих амбіцій хотів повернути Україну назад в рабство. Та воля людей і прагнення до цивілізованого людського життя перемагає. Пророчі слова Т. Г. Шевченка підняли тих, хто ціною власного життя назавжди залишиться в пам’яті українського народу як герої «Небесної сотні».

      Сьогодні ми схиляємо низько голови і перед пам’яттю людей, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття, героїв, які захищали кордони нашої держави і загинули в зоні АТО.

         Вічна пам’ять і слава воїнам… Герої не вмирають!

         Урок мужності для учнів 8, 10 та 11 класів провела вчитель історії, методист районного методичного кабінету Бриль Людмила Миколаївна. Виховний захід відбувся за участі сільського бібліотекаря Литвиненко Оксани Олександрівни.