Святково прибрана світлиця, портрет Шевченка в рушниках, репродукції картин славетного Кобзаря та виставка літератури про життя і творчість поета.

         Сьогодні, 30 січня, у сільській бібліотеці с. Мирне, не зважаючи на жагучий мороз  за вікнами, зібралися шанувальники творчості Шевченка. Господиня цього книжкового царства, бібліотекар Литвиненко Оксана Олександрівна, та маленькі господарі літературної вітальні, учні 5-го класу Мирненської  школи, запросили  учнів-початківців на  усний  журнал           «З Кобзарем у серці».

На свято шевченківського слова також завітали:        Яцина І.П., директор будинку культури, Яременко Л.А., бібліотекар Мирненської школи, Жигадло В.М., Верба Н.Г., мешканці села та батьки учнів (Почоменко Л.М.,   Верба Н.О.).

Звучить пісня «Думи мої» і розкривається перша сторінка усного журналу: «Дитинство Тараса Шевченка». На сцені «малий Тарасик» і «мати» (Ківало Іван, Почоменко Настя) ведуть розмову про те, «чому так багато зірок на небі».

Мати:         Коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірка падає.

Тарасик:    А чому одні зірочки ясні, великі,а другі ледь видно?

Мати:         Якщо людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А якщо добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.

Тарасик:    Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше…

П’ятикласники розповідають про дитячі роки Тараса Шевченка, читають його вірші. Особливо виразно прозвучав вірш «Мені тринадцятий минало…» у виконанні Лисенка Олега та інсценування уривка з роману Оксани Іваненко» Тарасові шляхи» (Ківало Іван, Верба Олександра). Діти і дорослі також мали можливість подивитися документальний фільм «Заповіт» за участі Богдана Ступки.

Бібліотекар Оксана Олександрівна порекомендувала присутнім книги про Тараса Григоровича: Євгена Білоусова «Тарасове перо», оповіді Дмитра Чуба «Живий Шевченко», незакінчену повість С. Васильченка «Широкий шлях» та інші.

Кожне нове покоління буде читати і шанувати Великого Кобзаря по-своєму, а сьогодні лине «Лист дідусеві Тарасу» із уст Василини Зленко: «Я знаю, як ти хотів учитися, як мріяв, щоб твої брати та сестри стали письменними; як своїм правдивим словом допомагав народові почути правду. Твоя дума, твоя пісня не вмре, не загине, а ти сам – наша слава, слава України».